Хівинське ханство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Xiva Xonligi
Хівинське ханство
Шахи Хорезму
1511 – 1920 Хорезмська Народна Радянська Республіка

Прапор Хівинського ханства

Прапор

Хівинського ханства: історичні кордони на карті
Хівинського ханства: історичні кордони на карті
Столиця Хіва
Мови хорезмська
узбецька
Релігії Сунізм
Суфізм
Форма правління монархія
Історичний період Новий Час
 - Засновано Хівинське ханство 1511
 - Засновано Хорезмську Народну Радянську Республіку 1920
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Хівинське ханство

Хівинське ханство (узб. خیوه خانلیگی Xiva xonligi; перс. خانات خیوه‎) — назва Хорезмської держави в період з 1511 до 1920 року.

Історія

[ред. | ред. код]

Регіон, що увійшов до складу Хівинського ханства був частиною Чагатайського ханства зі столицею в Кенеургенч, одному з найбільших і найважливіших торгових центрів Центральної Азії. Тим не менше, Тимур розглядав місто як конкурента Самарканда, і протягом 5 військових кампаній, він знищив повністю Куня-Ургенч в 1388. Після Куня-Ургенч був остаточно залишено через зміну течії Аму-Дар'ї в 1576 році, центр регіону зміщується на південь, а в 1619 р. Араб Мухаммад-хан, оголосив Хіву столицею ханства.

Упродовж більшої частини історії зовнішня політика ханства була залежна від зацікавлення Великих держав цим тереном. Відкриття золота на березі Аму-Дар'ї в період правління в Росії Петра Великого, а також бажання Російської імперії встановити торговий шлях до Індії, призвело до збройних експедицій в регіон. У 1717-18-му роках князь Олександр Бекович-Черкаський й 750-4000 вояків зробили перший військовий рейд. Після цього рейду зацікавлення Росії цим тереном тимчасово вщухло. Між 1740-им та 1747-им ханство перебувало під протекторатом Надер Шаха.

Наступний помітний епізод у завоюванні Росією Хіви стався у 1839. Експедиція на чолі з генералом В. А. Перовським, начальником Оренбурзького гарнізону, складалася з 5200 піхотинців і 10 тисяч верблюдів. Номінальною метою місії було звільнити рабів захоплених і проданих туркменами на кордонах Росії на Каспії, але експедиція також мала на меті розширення кордонів Росії, через складнощі Британської імперії в першій англо-афганській війні. І ця спроба захоплення Хіви була невдала.

Постійна військова присутність Росії в Хорезмі почалася в 1848, з будівництвом Форт Аральськ в гирлі Сирдар'ї. Російська імперія мала вельми велику військову перевагу, що Хіва та інші центрально-азійські князівства, Бухара і Коканд, не мали шансів відбити наступ росіян, незважаючи на роки бойових дій.[1] . Ханство поступово зменшується в розмірах за часів російської експансії в Туркестані і в 1873, після завоювання Росією сусідніх міст, Ташкента і Самарканда, генерал фон Кауфман почав наступ на Хіву. Його військо складалося з 13 тисяч піхоти і кінноти. Хіва капітулювала 28 травня 1873, а 12 серпня 1873 був підписаний мирний договір, за яким Хіва, ставала російським протекторатом.

Хівинське ханство на карті розпаду Російської імперії

Після Жовтневого перевороту в Росії і встановлення радянської влади, Хорезм зазнав впливу більшовизму. У листопаді 1919 почалося повстання під керівництвом комуністів. Але сил повсталих виявилося недостатньо для перемоги над урядовими військами. На допомогу повсталим були направлені війська Червоної Армії з Росії. На початок лютого 1920 армія Джунаїд-хана була повністю розгромлена. 2 лютого хан відрікся від престолу, а 26 квітня 1920 була проголошена Хорезмська Народна Радянська Республіка у складі РРФСР. У складі РРФСР вона і увійшла до СРСР, потім була перетворена в Хорезмську СРР, а восени 1924 на її території та територіях Бухарської СРР і ліквідованої Туркестанської АРСР були утворені союзні республіки Туркменська РСР і Узбецька РСР.

Хани Хорезму

[ред. | ред. код]

Династія Кунграт (1359—1388)

[ред. | ред. код]

Династія Шейбанідів (1511—1695)

[ред. | ред. код]

Виходці з династії Чингізидів (1695—1740)

[ред. | ред. код]

У 1804 (факт. 1770) влада перейшла до Кунгратів.

Династія Кунгратів (1804—1920)

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • William Griffith, Journals of Travels in Assam, Burma, Bhootan, Afghanistan and the Neighbouring Countries, (1847), Chapter XIV.
  • Compiled after Y. Bregel, ed. (1999), Firdaws al-iqbal; History of Khorezm. Leiden: Brill.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. John Ayde, Indian Frontier Policy.